19 березня — день, коли народилася людина-епоха, голос нації — Ліна Костенко!
Дата: 19.03.2025 11:26
Кількість переглядів: 8
Ліна Василівна народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині у родині вчителів Василя Григоровича й Зінаїди Юхимівни Костенків. Згодом сім'я переїхала у столицю й оселилась у селищі на Трухановому острові.
Змалечку Ліна Костенко мріяла стати льотчицею, якось навіть змайструвала собі парашут із парасолі та простирадла, й стрибнула із ним. Тоді вона сильно травмувалася, після цього від мрії про польоти довелося відмовитись.
Перший вірш поетеса опублікувала в дитячій газеті "Зірка" у 1946 році. А вже на межі 1950-1960-х років Ліна Костенко стала однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських творців "шістдесятників".
У кінці 50-х її збірки "Проміння землі" і "Вітрила" викликали інтерес у читачів, а "Мандрівки серця" на початку 60-х закріпила її ім'я поміж визначних поетів. З 1961 року Ліну Костенко почала критикувати радянська влада за "аполітичність", а вже у 1963 році з друку зняли її книжку "Зоряний інтеґрал", а книжку "Княжа гора" зняли з верстки.
У ці роки поетеса більше публікувалась за кордоном, ніж в Радянському союзі. Остаточно в немилість комуністів Ліна Василівна потрапила, коли у 1966 році привселюдно у Спілці письменників України захищала Івана Світличного, Опанаса Заливаху, Михайла Косіва і Богдана Гориня, а через два роки ще й написала листи на захист В'ячеслава Чорновола. Після цього молода поетеса довгі роки вимушено писала у шухляду.
Ліна Василівна двічі була заміжня. Вперше вийшла заміж у 26 років за польського письменника Єжи-Ян Пахльовського. У них народилась донька Оксана, втім невдовзі пара тихо розійшлась, оскільки Ліна не хотіла переїжджати у Варшаву, а Ян - у Київ. Поетеса згодом написала в одній поезії: "Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, але Батьківщина в кожного одна".
Другим чоловіком Ліни Костенко став директор кіностудії імені Довженка Василь Цвіркунов. Вона вийшла за нього у віці 33 років і прожила щасливо з ним аж до його смерті. Пара мала спільного сина.
Знову публікуватись Ліна Костенко почала лише у 1977 році, коли вийшла збірка віршів "Над берегами вічної ріки". А вже 1979-го побачила світ її славнозвісна "Маруся Чурай". Після цього була ще ціла низка знакових видань, серед них і єдиний прозовий твір Ліни Костенко "Записки українського самашедшого", який вона видала у 2010 році.
За свою творчість Ліна Костенко була номінована разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем на Нобелівську премію з літератури. Також вона стала однією із перших лауреаток Шевченківської премії, а ще була лауреаткою Премії Антоновичів. Але попри це поетеса відмовилася від звання Героя України, заявивши, що "політичної біжутерії не носить". У 2022 році її нагородили Орденом Почесного Легіону за цивільні та військові заслуги.
Під час повномасштабної війни Ліна Костенко продовжує залишатись у Києві. Вона вкрай рідко виходить на публіку і відмовляється від інтерв'ю, називаючи це простою балаканиною.